м.Бориспіль,
вул. Гришинська, 1
Тел.: (04595) 5-21-61
E-mail: bordnz3@ukr.net

Найкраще виховання для Ваших дітей!

Докладніше по сайту

 Із матеріалів першого освітнього журналу для батьків і дітей 3-7 років «Зростаємо разом» 7(19) / 2010

                Мікстура від істерики

Тема дитячих істерик не нова. Про неї пишуть психологи й педагоги, розумні й вправні няні з телеекранів поспішають на допомогу мамам. А мами все одно губляться, засмучуються, потурають дитині тільки тому, що та ридає, падає на підлогу й відмовляється повертатися додому з улюбленої пісочниці або з дитячого садка.

Такими прийомами користуються не тільки найменші малюки. Нещодавно до мене прийшли батьки семикласника зі словами: «Порадьте, що нам робити. Щойно син починає лементувати, ми з жахом помічаємо, що у такий спосіб йому вдається добитися від нас усього, що йому тільки заманеться!» Зізнаюся чесно, я й сама декілька разів опинялася в ролі жертви подібного театру, влаштованого моєю дочкою.

«Вам добре говорити розумні слова — дорікають мені батьки — помудрували, порадили. А як нам бути, якщо дитина б'ється головою об підлогу або кричить, що ми її не любимо? Яке батьківське серце витримає такі випробування?»

І мені захотілося дещо заглибитися в цю тему, тому що, як виявилося, вона нікого не залишає байдужим.

Отже, уявіть собі таку ситуацію. Магазин іграшок. Мама веде за руку дитину, яка впирається і кричить на повний голос. Вона вимагає, щоб їй купили іграшку. Мама червоніє й блідне, а дитина тим часом падає на підлогу і пацає ногами. Мама збирає її в оберемок і виносить із магазину.

Я поговорила з покупцями магазину, які стали свідками цієї ситуації. От якою була реакція людей різного віку:

    * «Мати просто розпустила дитину, нічого не розуміє у вихованні. Купує все, що та побажає. Що ж тут думати? Відлупцювати дитину та не купувати нічого». (Жінка 59 років)

   * «Дитина занадто розпещена, швидше за все, так вона поводиться завжди, коли намагається отримати щось від мами чи тата. А батькам або все одно, або вони просто не в змозі впоратися з дитиною». (Хлопець 27 років)

   * «Моя дитина також намагалася так поводитися, Я її раз відлупцювала, і все минулося. Нехай мама книги почитає про виховання, там усе написано». (Жінка 32 років)

    * «Мамі швидше за все соромно. Вона роздратована, тому вже нічого не може зробити». (Чоловік 34 років)

Зверніть увагу, оцінюючи цю ситуацію, люди швидше схильні обговорювати й засуджувати поведінку дорослого, який відповідає за дитину. І ніхто не цікавиться, як почувається сама дитина в такий момент? Але ми з вами психологічно грамотні й розглянемо цю ситуацію з іншого боку.

Спробуйте  уявити  себе  на  місці  цієї  дитини.  Вам п'ять років. Мама привела вас до величезного магазину іграшок, і певний час ви блукали уздовж прилавків, розглядаючи найкрасивіші з них та торкаючись їх. Вам дуже хочеться, щоб вам купили ту величезну ляльку або цей радіокерований автомобіль. Але мама запевняє, що може купити тільки щось зовсім маленьке, і ви з жахом усвідомлюєте, що автомобіль ви ніколи не матимете. А ви бачите, як такий самий хлопчик, як ви, несе гарну, яскраву коробку з омріяною іграшкою.

Які почуття при цьому може відчувати дитина?

  • Розчарування
  • Гнів
  • Роздратування
  • Подив
  • Злість
  • Горе
  • Образа

От який багатий спектр емоцій виникає в маленької дитини. Ми, дорослі, уже навчилися стримувати свої почуття, спокійно реагувати на те, що наші бажання не завжди можуть бути задоволені в той момент, коли вони виникли. А дитина? На жаль, малюки ще не вміють контролювати свої емоції, тому у відповідь на зовнішні фактори найчастіше видають спонтанні емоційні реакції у вигляді плачу, гніву, вигукування гучних слів, катання по підлозі тощо.

На жаль, у подібній ситуації більшість батьків не розуміють справжньої причини дитячої поведінки. Вони не усвідомлюють того, що дитині важко втриматися перед спокусою володіти іграшкою, практично неможливо залишитися байдужим і не виявити жодної реакції. А от присутність сторонніх глядачів тільки підливає масла у вогонь.

От як виглядає схема дитячої істерики в магазині іграшок:

  • Дитина бачить гарну іграшку.
  • У неї з'являється бажання мати її.
  • Батьки відмовляються дати дитині іграшку.
  • Дитина реагує лементом або плачем на заборону.

Начебто усе просто. Щоб виправити ситуацію, потрібно з'ясувати причину.

– Так що ж,– запитують батьки, – потрібно купити дитині іграшку?

– Ні,– відповідаю я – потрібно не вести дитину в магазин, якщо ви не зможете пояснити їй, чому іграшка не може стати її власністю.

Але ж усім відомо, що істерики виникають не тільки в магазині.

Дуже давно, коли я ще не мала власних дітей, але мені вже доводилося консультувати, до моїх рук потрапила книга американської письменниці Едди Ле Шан «Коли ваша дитина зводить вас із розуму». Саме там я знайшла відповідь на запитання: «Чому діти влаштовують істерики?»

Виявляється, причин подібної поведінки може бути досить багато.

Причина перша

Малюк просто втомився. Якщо це був тривалий шопінг або він потрапив у магазин після «робочого» дня в дитячому садку, то цілком імовірно, що він не готовий до відвідування гучного, яскравого та метушливого торгового центру.

Причина друга

Навіть на дорослих полиці в супермаркеті або магазині справляють незабутнє враження. Навіть дорослим важко уникнути спокуси і не придбати собі бажаного. Уявляєте, що відчуває ваш малюк, бачачи на прилавку саме ту іграшку, яку йому хочеться (або йому здається, що хочеться), а мама відмовляється її купити?

Причина третя

Усвідомлена маніпуляція. Якщо одного разу така істерика мала свій результат – якщо мама купила іграшку, щоб малюк не вередував у магазині, якщо тато дозволив більше часу дивитися телевізор,– то вже будьте впевнені, що незабаром все обов'язково повториться.

Причина четверта

Малюк влаштовує істерику у присутності обох батьків, розуміючи, що один із них обов'язково пристане на його сторону. От гарний спосіб досягнути бажаного.

Причина п'ята

Страх. Наприклад, ви ведете дитину на прийом до лікаря, і вона нервує. Істерика в цьому випадку може бути просто захисною реакцією організму.

Причина шоста

Образа. Маленька дитина ще не вміє правильно поводитися в конфліктній ситуації, вона не має можливості відповісти дорослому на його агресію, тому обирає зручний і знайомий для себе спосіб поведінки.

Причина сьома

Копіювання. Малюк може копіювати поведінку іншої дитини, яку він десь побачив, або навіть поведінку дорослих (наприклад, хтось із батьків поводився так).

Але з'ясування причини не полегшує життя ані дитині, ані батькам.

Що ж робити?

Найдивніше, що я з'ясувала для себе, читаючи ту саму книгу: якщо в дитини сталася істерика, то найменше допоможе суворий голос або ляпанці. У ситуації, якщо ви розумієте, що дитина просто стомилася або голодна, вона найбільше потребує вашого теплого слова і обіймів. І ви говорите: «Я розумію, що ти дуже голодний або стомився. Зараз ми повернемося додому, і ти зможеш відпочити». Якщо бути чесними до кінця, то слід визнати, що істерику не так легко припинити. Малюк уже не чує нічого навколо. Тоді допомагає простий прийом: присісти до малюка, покласти руки йому на плечі й зустрітися із ним поглядом. Ваш голос повинен бути спокійним. Найголовніше, про що потрібно зробити,– це забути про оточуючих. Як би не поводилася дитина, знайдуться люди, яким це не сподобається. Тому не йдіть на повідку в сторонніх. Уявіть, що, крім вас і вашої дитини, навколо нікого немає. Поговоріть спокійно. Запропонуйте їй води. Відійдіть убік і посадіть малюка на руки. Погладжуйте його по голові й дайте заспокоїтися. Однаково зараз ви не зможете по-дорослому пояснити, чому дорога лялька або машина не можуть бути куплені. До цієї розмови ви повернетеся у більш доречній ситуації.

Якщо ваша дитина ще зовсім мала, то допоможе просте переключення уваги. Зате, коли малюк заспокоїться, не забудьте сказати йому про своє ставлення до ситуації: «Я дуже люблю тебе,– говорите ви – Але мені не сподобалося, як ти поводився сьогодні. Ми можемо завжди домовитися з тобою, якщо тобі чогось захотілося. А якщо це неможливо, то я спробую пояснити тобі чому».

Корисно говорити дитині: «Подивися, адже ані мама, ані тато так не роблять, якщо їм щось не подобається. Краще не плакати, не кричати, а висловитися про те, що ти відчуваєш».

Я помітила, що навіть найменші дітлахи уважно слухають батьківські пояснення. Гірше, якщо після істерики ви просто караєте дитину, не пояснюючи, чому ви це робите.

Але найкраще в педагогіці – це коли справа все ж таки не доходить до істерики.

  • Якщо ви знаєте, що не зможете купити дитині половину магазину іграшок, не ведіть її в магазин. Купіть їй подарунок самі, це ж так просто. Дочекайтеся того часу, коли дитина зможе зрозуміти ваші пояснення, і вже тоді домовляйтеся з нею про покупку ще до відвідування магазину.

  • Ви знаєте, що дитина боїться лікаря,– пограйте з нею, запросіть лікаря додому, тримайте малюка на руках – використовуйте всі способи для позбавлення страху, а не для приборкування істерики.

  • Дитина плаче щоразу, коли доводиться сідати робити уроки? Не варто дозволяти їй хоч одного разу не виконати домашні завдання. Краще запропонувати дитині допомогу, швидше за все, якийсь із предметів у неї не виходить.

І так далі, залежно від виду істерики.

Отже, істерика – це ніщо інше, як дитячий спосіб маніпуляції нами, дорослими. Саме за допомогою істерики дитина домагається від нас того, що їй потрібно: нові іграшки, джинси, продовження часу прогулянки або похід до парку атракціонів.

Від того, наскільки правильно ми з вами поведемося в тій або іншій ситуації, залежить, чи закріпиться істерична поведінка в дитини. «Шкода!» – от те слово, яким найчастіше виправдовують батьки свою піддатливість. А от моя бабуся, яка виховала трьох своїх дітей і ще величезну кількість із дитячого садочка, запевняла: «Зараз пошкодуєш, потім наплачешся. Дитині не холодно, не голодно, у неї нічого не болить. Тому й жаліти її нема за що. А плаче чого? Звісно, щоб добитися свого. Отже, або ти її не чуєш – от вона по підлозі й почала кататися, або вона бажає чогось такого, що їй не можна дати. Тоді вже знайди час і пояснюй. Вона зрозуміє. Діти все розуміють, якщо їм, звісно, пояснити».

Мікстура від істерики

Ложка перша

Не потурайте дитині. Наприклад, обіцяючи купити машинку за 3 грн, не купуйте за 300, але при цьому чітко пояснюйте малюкові мотиви своєї поведінки. Обговоріть умови покупки ще до походу в магазин і час від часу нагадуйте їх дитині.

Ложка друга

Не кричіть на дитину та не бийте її, адже це тільки розлютить її.

Ложка третя

Не беріть дитину в магазин, якщо не плануєте купувати іграшки і знаєте, що дитина складно переносить ваші відмови.

Ложка четверта

Коли дитина прийде до тями (навіть якщо вона дуже мала), спокійно поговоріть із нею і поясніть, чому вам не сподобалася її поведінка і як би ви поводилися на її місці.

Ложка п’ята

Не порівнюйте свою дитину з іншими дітьми: «Подивися, дівчинка добре поводиться, а ти...».

Ложка шоста

Якщо ви бачите, що дитина влаштовує істерики демонстративно, можете «позбавити» її глядачів – припиніть звертати увагу, залиште кімнату.

Ложка сьома

Одна моя знайома родина використовувала метод навпаки – уся родина збиралася навколо й веселилася: «Ах, як смішно наш Іванко по підлозі катається!» Зрештою Іванкові набридало, він заспокоювався і підводився з підлоги.

А є ще й восьма ложка, й тридцять п'ята, тому що всі діти різні, І якщо бути наполегливим, то обов'язково допоможе. Виховати дитину так, щоб вона не влаштовувала істерик, можливо. Це точно.

Хай вам щастить, батьки!


     Перейти до переліку статтей

 

Пропозиції та побажання

bordnz3.in.ua © 2013

Pозробка сайту: myborispol.in.ua

Вгору