м.Бориспіль,
вул. Гришинська, 1
Тел.: (04595) 5-21-61
E-mail: bordnz3@ukr.net

Найкраще виховання для Ваших дітей!

Докладніше по сайту

Розлади спектра аутизму в дітей дошкільного віку

Пріоритетними напрямами роботи практичного психолога є сприяння соціальному, емоційному та когнітивному розвитку кожної дитини, з тим, щоб вона відчувала себе неповторним, повноцінним учасником суспільного життя. 

Кожна дитина – особлива. Незалежно від стану здоров’я, наявності фізичного чи інтелектуального порушення, кожна людина має право на повноцінне життя, освіту, якість якої не відрізняється від якості освіти решти людей.

Саме цей принцип є основним в організації навчання дітей з розладами спектра аутизму.  Основним завданням педагогічного процесу в контексті інклюзивної освіти є  створення особливої емоційно-когнітивної (пізнавальної) установки щодо «особливої дитини».

В освітньому закладі  домінує не жаль до такої дитини, а турбота, емпатійність, чуйність і тактовна взаємодія, з одного боку, а з іншого – ставлення до неї як до рівноправного члена колективу. Здійснення інклюзивної освіти потребує організації належного психолого-педагогічного супроводу усіх учасників освітнього процесу: дітей та дорослих (фахівців різних напрямків, батьків, адміністрації). Така робота спрямована на створення умов, які забезпечуватимуть підвищення автономності і соціальної активності дітей, розвиток інтелектуальних процесів, формування ціннісних установок, що відповідають психічним і фізичним можливостям дитини.

Базуючись на особистісному і системно-орієнтованому підході, такий супровід  являє собою комплексну систему всебічної, динамічної, корекційної і розвивальної допомоги у відповідності з віковими та індивідуальними потребами дітей.

Психологічна робота з аутичною дитиною  спрямовується на досягненні головної мети – підготувати її до самостійного життя.

Однак потрібно слідкувати, щоб допомога та підтримка  під час навчання не перевищувала необхідну, інакше дитина стане занадто залежною від нас. Щоб забезпечити загальний успіх справи,  з повагою ставимося до всіх і вдумливо та наполегливо працюємо на користь дитини.

Одним із провідних напрямків у роботі практичного психолога є робота з батьками «особливої» дитини. Батьки залучені працівником психологічної служби до організації корекційно-розвиткового та виховного процесу. Оскільки розвиток та виховання дитини з особливими потребами потребує спеціальних знань про  потенційні можливості дитини. Є належна організація роботи мультидисциплінарної команди фахівців у навчальному закладі.

Батькам  надаються практичні поради про нагляд за дітьми, пояснення та рекомендації щодо вирішення повсякденних проблем, пов’язаних з вихованням, знайомимо з досвідом інших батьків. 

Лише спільна робота практичного психолога з батьками, педагогами та спеціалістами (корекційними педагогами) допомагає дітям з розладами аутичного спектру пристосуватися до життя та стати самостійними.

 На думку італійського психіатра Джованні Джервіс, аутизм – це неспроможність знайти в собі сенс власного існування через відчуття власної безпеки, необхідної для зустрічі із зовнішнім  світом. Діапазон розладів зі спектру аутизму є доволі широким. Утім інколи через низьку інтенсивність симптомів їх буває складно діагностувати. Трапляються випадки, коли дитина, що потребує спеціальних умов для свого розвитку, йде до звичайного дошкільного закладу, а не до закладу з групами компенсуючого типу. Тому обізнаність практичного психолога дитячого садка з раннім виявленням таких розладів є надзвичайно важливою. Адже чим раніше будуть виявлені порушення у розвитку, тим ефективнішими будуть подальші терапія і корекція.
Аутизм – це не захворювання, а комплекс розладів розвитку нервової системи, порушення в розвитку емоційно-особистісної сфери дітей та підлітків. Дитина відчуває труднощі при встановленні емоційного контакту із зовнішнім світом. Проблемним стає вираження власних емоційних станів і розуміння інших людей. Труднощі виникають при встановленні зорового контакту, у взаємодії з людьми за допомогою жестів, міміки, інтонацій. Зокрема, батьків дитини з розладами аутичного спектру турбує те, що дитина не горнеться до матері, а навіть чинить спротив спробам взяти її на руки, обійняти; не усміхається, уникає погляду в очі, у неї відсутній емоційний зв’язок з батьками.
Варто зауважити, що на рівні фізичного розвитку та зовнішнього вигляду дитина з аутизмом може не відрізнятися від дитини з нормальним розвитком. Проте в поєднанні з неадекватною поведінкою у публічних місцях дитина з розладами спктра аутизму  не може викликати в оточуючих негативну реакцію, неприйняття дитини та ряд зауважень в бік як самого аутиста, так і його батьків. Так, у останніх виникають труднощі суспільного і поведінкового походження, а також почуття провини, злості, відчаю, що виникає через оточення, яке приписує батькам погане виховання дитини.
За час роботи з такими дітьми можна виокремити наступні поведінкові симптоми:
  • соціальні – дитина може не проявляти інтерес до ігор інших дітей, може бути жорстокою до рідних, не помічає, коли батьки йдуть чи повертаються додому, може всіляко чинити опір, коли батьки тримають її на руках, обіймають або цілують; 
  •  комунікативні – дитина уникає візуального контакту, коли чогось хоче, направляє руку дорослого, а не бере сама, їй притаманні ехолалія та вокалізація;  
  • поведінкові – дитині властиві розмахування, поплескування, обертання навколо себе. Може не цікавитися іграшкою в цілому, а лише окремою деталлю, наприклад, колесами машинки. Любить вмикати та вимикати світло, їсть неїстівні предмети, клацає пальцями перед очима, вловлює сонячні промені, розмазує екскременти, знаходить способи сильної стимуляції тіла ( стрибки з висоти);
  •  моторика – дитина має погану координацію рухів, проблеми дрібної і грубої моторики, ходить навшпиньках, не може їздити на триколісному велосипеді або машинці, іноді можливе слиновиділення; 
  •  сенсорні – дитина чутлива до різних звуків, галасу, текстури предметів, яскравих кольорів, а також до нових вражень і нової обстановки (не дозволяє себе стригти, навідріз відмовляється від водних процедур, безперервно обертає предмети близько біля обличчя);  
  • чуттєві, коли дитина не відчуває голоду, холоду, взимку може неохоче одягати теплий одяг, може здаватися глухою, тому що не здригається від гучних звуків, при цьому в інших випадках слух здається нормальним;  
  • самоушкодження - дитина б'ється головою, кусає себе, висмикує пучки волосся, зчісує або роздряпує шкіру. Відсутнє усвідомлення небезпеки, не розпізнає ситуацій, в яких може помилитися або поранитися, відсутній страх висоти. 
Дослідження показали, що дітям з аутичними проявами можуть бути притаманні порушення шлунково-кишкового тракту (діарея, запори, неперетравлення їжі, самообмеження у харчуванні), порушення сну, больові синдроми, судоми). Зазначимо, що у дитини з аутизмом можуть проявлятись не всі перелічені симптоми. Якщо у роботі з нею ви помітили хоча б якісь, потрібно поспілкуватися з батьками та коректно порадити їм звернутися до спеціалістів, які проведуть діагностику.
Ознаки аутизму можна відслідкувати у шестимісячному віці. За кордоном саме у цей період з малюком починають працювати за спеціальними реабілітаційними програмами. Як показує практика, при правильному підборі виховних та лікувальних заходів, спостерігається розвиток більшості дітей з аутизмом. В Україні, ж – мами стикаються з тим, що їх заспокоюють таким словами: «діло велике – не говорить, ще заговорить», або, навпаки, батьки, помітивши певні труднощі у вихованні дитини, часто списують це на спадковість: «У нас так поводив себе і старший син», або «Тато був в дитинстві такий самий». І часто тільки при досягненні дитиною чотирьох-п’яти років, коли час безнадійно втрачений, батьки вперше чують діагноз «аутизм».
Дослідження науковців свідчать про те, що найбільшу результативність дає корекційна робота з аутичною дитиною, якщо вона розпочалась до досягнення нею віку п’яти років. Рання реабілітація дитини-аутиста дає шанси надбати необхідні в повсякденному житті навички самообслуговування та спілкування.
Завдяки цьому малюк-утист не випаде з життя соціуму: він зможе піти в школу, здобути середню або вищу освіту, працювати і навіть мати сім’ю. Це доведено досвідом закордонних практиків. Ознайомлення із напрацюваннями та досвідом зарубіжних психологів, педагогів, реабілітологів дає поштовх до впровадження системи навчання дітей-аутистів і в нашій країні.
Перший крок у цьому напрямку - інформування батьків,  лікарів та вузьких фахівців про методи і форми роботи з особливими дітьми, що збільшить шанси  дітей на повноцінне життя. 
На заняттях з дітьми слід дотримуватися певних робочих систем:
  • Під час виконання завдань дитина часто може відволікатися, переключати свою увагу на інші предмети, для запобігання цього спробуйте:
 - встановити зоровий контакт і заволодіти увагою дитини;
- дати їй попередження («ще 5 хвилин чи 3 хвилини»);
- дати дитині кілька відліків ( «ще 2 рази, ще 1 раз, все  готово»);
- визначити завершальну діяльність і наступну за нею (напр., «ще 5 хвилин, а потім прибирання»);
- використовувати візуальні засоби, фотографії чи предмети для репрезентації наступного виду діяльності; - використовувати таймер для відліку часу.
Рекомендації для проведення сенсорних ігор:
- якщо дитина не включається у гру, не звертає увагу на ваші дії чи якось протестує проти ваших дій, не наполягайте.Але обов’язково спробуйте іншим разом. Якщо ви бачите, що дитині сподобалось, але вона пасивна, не зупиняйтеся, продовжуйте бавитися, коментуючи так, ніби ви вже дієте разом з дитиною;
- пам’ятайте, що дитина може налякатися нових яскравих вражень, які їй пропонують. Уважно стежте за тим, як дитина реагує на ваші дії і при перших виявах тривоги чи страху припиняйте гру;
- повторюйте ігри, які дитині сподобалися, оскільки їй потрібен час для закріплення нових емоцій;
- пам’ятайте, що довільна увага дитини є короткочасною і нестійкою, тому, якщо в грі з’являється нова сюжетна лінія, доречно затягувати сюжет. Нехай спочатку ви «посадите на грядку» лише один овоч, а «обід» буде тривати дві хвилини. завдання на цьому етапі – за допомогою емоційного коментаря зберегти логічну структуру гри, завершити ігрову діяльність і підвести підсумок;
- під час гри дитина може почати говорити, заглядаючи вам в очі й очікуючи реакції. Це можуть бути фрази-штампи з рекламних роликів чи вигадані слова. Посміхніться у відповідь і повторіть те, що сказала дитина. Така форма спілкування переконає дитину у тому, що ви її розумієте, зумовить більшу довіру;
- якщо дитина чогось дуже хоче і намагається висловити своє бажання, спробуйте знайти соціально адекватну можливість задовольнити її;
- розвиваючи сюжет гри, обережно і ненав’язливо пропонуйте різні варіанти. Вони будуть залежати від бажання дитини, а також від вашої фантазії. Спробуйте, зважаючи на інтереси дитини, її бажання,  організувати ситуацію навчання, яка допоможе їй отримати корисну інформацію та засвоїти нові навички;
- завжди є небезпека того, що запропоновані дії дитина почне виконувати неадекватно. Наприклад, може стукати по склу з усієї сили, над свічкою підпалювати палички і т. д. Дозвольте дитині отримати нові враження під вашим контролем, а потім переключіть її на улюблену спокійну гру.  
З рекомендацій Шкварська Т.М.- практичний психолог ЗДО №20

Детальніше...  ya6

Пропозиції та побажання

bordnz3.in.ua © 2013

Pозробка сайту: myborispol.in.ua

Вгору