м.Бориспіль,
вул. Гришинська, 1
Тел.: (04595) 5-21-61
E-mail: bordnz3@ukr.net

Найкраще виховання для Ваших дітей!

Докладніше по сайту

   Із матеріалів першого освітнього журналу для батьків і дітей 3-7 років «Зростаємо разом» 3(15) / 2010

Ведучий рубрики: Євгеній Комаровський, лікар-педіатр

         Я не хочу їсти…

Відчувати, що твоя дитина захищена, що їй нічого не бракує, що вона не гірша за інших, що вона нагодована, – найперша батьківська потреба. Будь-яке відхилення спричиняє психологічний дискомфорт, намагання щось змінити. Намагання це дуже часто не підпорядковується законам логіки й здорового глузду, але інстинкт вимагає нагодувати дитину! Нагодували за будь-яку ціну! А вона іноді зовсім цього не хоче. І це нестерпно. Тому що суперечить звичним для нас основам буття, не дає можливість реалізувати батьківський інстинкт, провокує внутрішній надлам і нестерпне бажання негайно, терміново, за будь-яку ціну врятувати дитину.

Для початку слід розібратися з дуже важливим поняттям, до якого ми неодноразово звертатимемося. Ідеться про таке відоме слово, як «апетит».

Класичні визначення:

Апетит – бажання їсти, позив до їжі (Словарь руського язика / Сост. С. И. Ожегов. – М. : Русский язык, 1984).

Апетит (лат. appetitio – сильне прагнення, бажання) – приємне відчуття, пов'язане з майбутнім споживанням їжі (Знциклопедический словарь медицинских терминов. – М. : Советская знциклопедия, 1982).

З урахуванням цих визначень зрозуміло, що суб'єктивні бажання й відчуття, до яких поняття «апетит», безумовно, належить, можуть мати різний ступінь виразності - від помірного зниження до повної відсутності апетиту, що виявляється в реальному житті повною відмовою від будь-якої їжі.

Тепер, коли з розібралися термінологією, можна повернутися до питання, оскільки, запитуючи: «Чому все ж таки дитина відмовляється від смачної, корисної й необхідної їжі?», ми можемо мати на увазі не тільки повну втрату апетиту, але і його зниження.

Від чого залежить апетит?

Хвора дитина відмовляється від їжі... Таке хоч і складно пережити родині психологічно, але в цілому все зрозуміло. Будь-яка доросла людина усвідомлює те, що це тимчасово, що спричиняє таку поведінку дитини перш за все хвороба. Дуже допомагають заспокоїтися спогади із власного «хворобливого»  досвіду: «Коли я хворію, то теж не хочу їсти».

Зовсім про інше думають батьки у ситуації, коли жодних ознак хвороби немає, але й апетит також відсутній. Це лякає невизначеністю, тому що саме логічне пояснення – хвороба все ж таки є, просто ми її не можемо помітити. Насправді ж зниження апетиту дуже часто має під собою цілком фізіологічну, тобто нормальну, природню основу.

Для того щоб це зрозуміти, варто знати і враховувати фактори, що здатні впливати на виразність апетиту. Розглянемо ці фактори детальніше.

  1. Індивідуальні особливості обміну речовин властиві й дітям, і дорослим. Це кожний може підтвердити, зважаючи на численні побутові приклади. Петрик та Сашко їдять однаково; Петрик худий, а Сашко товстий. Худа Марійка їсть багато, а товста Оленка – замало.

Здебільшого має значення не скільки їжі дитина з'їла, а скільки зі з'їденого засвоїться і на скільки вистачить цього «засвоєного». Тут може бути доречною не дуже коректна, але зрозуміла технічна аналогія: один автомобіль «з'їдає» 20 л бензину на 100 км шляху, а інший, в аналогічних умовах, – тільки 5 л.

  2. Інтенсивність вироблення гормонів. Процес зростання не рівномірний. На першому році життя, у підлітковому віці, гормон росту, гормони щитовидної й паращитовидної залоз, статеві гормони виробляються в більшій кількості, дитина активно зростає, підсилюється апетит. Інтенсивність росту залежить і від генетичних особливостей. Якщо батьки Василька мають зріст близько двох метрів кожний, то Василько, швидше за все, їстиме більше, ніж Серrійко, тато якого має зріст метр шістдесят.

Існують і сезонні закономірності: узимку зростання уповільнюється (менше гормонів), улітку – активізується (більше гормонів). Зрозуміло, що й апетит улітку поліпшується.

  3. Рівень енерговитрат. Харчування, по суті, переслідує дві глобальні мети: по-перше, забезпечити організм речовинами, необхідними для зростання й нормального функціонування внутрішніх органів; по-друге, покрити поточні витрати енергії, обумовлені, насамперед, руховою активністю. Тут усе цілком очевидно – чим більше дитина витрачає енергії, тим кращий має апетит.

Спосіб життя

Із трьох перелічених факторів, що визначають виразність апетиту в здоровішої дитини, два зовсім не підпорядковуються батьківському впливу. Ми не можемо впливати ані на вироблення гормонів, ані на індивідуальні особливості обміну речовин, якби сильно цього не хотіли. Але регулювати енерговитратні – це однозначно в компетенції батьків.

Ми вже визначилися: поточні витрати енергії обумовлені, насамперед, руховою активністю, але не тільки нею. Величезне значення має підтримка температури

тіла: чим тепліше й комфортніше, чим більше одягу тем менше енерговитрат, а, отже, гірший апетит.

Співвідношення інтелектуальних і фізичних навантажень, розпорядок дня, температурний режим – основні елементи, що характеризують таке загальновідоме поняття, як «спосіб життя». Цілком очевидно, що й споживання їжі перебуває в цьому переліку, а взаємозв'язок складових є дуже великим.

Давайте, по можливості, об'єктивно розглянемо класичну ситуацію, коли батьки здорової дитину вкрай стурбовані відсутністю в неї апетиту. Здебільшого родина має кошти на продукти харчування, дитині не буває холодно – на шубку, шкарпеточки й обігрівач коштів завжди вистачає. Дитина відвідує дитячий садок або школу, ретельне виконання уроків усіляко контролюється, і часу на заняття не шкода. Не рідкість – додаткові навантаження у вигляді, знову ж таки, занять (іноземна мова, музична школа, розвивальні ігри тощо). А у вільний від навчання час ми граємося на комп'ютері або дивимося  телевізор.

Дивно не те, що в такій ситуації в дитини немає апетиту. Дивно, що це дивує її батьків!

Цивілізація дуже серйозно впливає на здоров'я людства. І це є особливо актуальним стосовно дітей, тому що в найвідповідальніший період життя – коли формуються внутрішні органи, коли на все життя закладається здоров'я, – саме в цей період дитина зростає в абсолютно неприродних умовах. Це не стільки проблема батьків, скільки проблема суспільства в цілому: уся система шкільного навчання – це система протиставлення інтелекту й здоров'я. А популярні в дошкільному віці розвивальні ігри – це перекладання кубиків у замкненому просторі в оточенні килимів і м'яких іграшок.

Якщо здорова дитина відмовляється від їжі, то перше, із чого варто почати,- це скоригувати спосіб життя для того, щоб активізувати витрати енергії.

Це справедливо для будь-якого віку. Недопущення перегрівання, гімнастика, прохолодна вода, активні ігри, тривале перебування на свіжому повітрі - це однаково важливо і в 5 місяців, і в 14 років.

Класичні помилки

Дитина самостійно не може змінити спосіб життя. Це вимагає певних і чималих зусиль із боку батьків. Але, створивши всі умови для того, щоб дитина не витрачала енергію, родичі щиро засмучуються відсутністю в неї апетиту. І, уподібнивши себе страусам, намагаються не брати до уваги очевидне, діючи в трьох напрямках: шукають у дитини хвороби, намагаються заспокоїти власну совість, нагодувавши її «За будь-яку ціну», і апелюють до норм.

Годування «За будь-яку ціну»

Годування «За будь-яку ціну» – найпоширеніший спосіб розв'язання проблем з апетитом; батьківська фантазія здатна в цьому напрямку творити дива. Стратегічне завдання – зломити опір дитини, яка не бажає їсти, а тактичні прийоми – досить і досить різноманітні.

Перетворити процес їжі на процес гри: ложка – автомобіль, а рот – гараж, у-у-у, поїхали...

Відволікти – читання книги, паралельний перегляд улюбленого мультфільму, спів бабусі, танці дідуся.

Пообіцяти нагороду за порожню тарілку – прогулянка, придбання іграшки, недільний похід у цирк.

Пригрозити: «От не любитиму тебе!», «От повернеться тато з роботи!» і ще безліч варіантів.

Сумною така ситуація є, насамперед, тому, що апетит – це ж не тільки бажання їсти, це поява самої можливості, готовності організму до перетравлювання їжі. Накопичилися шлунковий і кишковий соки, упоралися з роботою печінка й підшлункова залоза, звільнився від більшої частини з'їденого тонкий кишечник – от і апетит з'явився. А його-то саме й немає!

Наслідок очевидний значна частина без апетиту з'їденого належним чином не перетравлюється й не засвоюється.

І формується своєрідне замкнене коло – система травлення перевантажена зайвою їжею, а дитину продовжують активно годувати, скаржачись при цьому на відсутність апетиту. Як отут не згадати, що яких-небудь 100 років тому, коли ані УЗД, ані дисбактеріоз не були відкриті, головними ліками для лікування більшості проблем із животом узагалі й з апетитом зокрема було проносне – касторове масло. Знаменита касторка відмінно очищала кишечник і, зрозуміло, поліпшувала апетит (сяду на горщик – з'їм пиріжок).

Норми

Теоретичною основою і пошуку хвороб, і прагнення за будь-яку ціну нагодувати дитину дуже часто є неправильне трактування поняття «Норми». Дитина бадьора й весела, але у книзі написане, що, коли їй виповниться один рік, то вона повинна важити 12 кг, а наша ледве 10 важить. «Я сама читала, що в такому віці дитина повинна харчуватися п'ять разів на добу, а в нас чотири їз труднощами виходить... ». «На баночці із сумішшю зазначено: обсяг порції 180 мл. Ніколи більше 150 мл не з'їдав». І все перелічене – реальні приводи для переживань і суєти.

Слід знати, що норми орієнтовані все-таки на якусь середньостатистичну дитину. Абстрактну цифру не можна сприймати й аналізувати ізольовано, без зважання на індивідуальні особливості саме вашої дитини. Ознаки здоров'я цілком очевидні – фізичний і психічний розвиток, рухова активність, настрій, апетит. Так-так, апетит, але обумовлений не книжковими нормами, а реальними потребами, станом здоров'я й способом життя конкретної дитини.

Ще один аспект – народна (ментальна) уява про нормальність  або ненормальність дитини. З одного боку, сусіди, знайомі, бабусі й перехожі на вулиці мають власні думки про те, як повинна виглядати сита й здорова дитина. Це було б не так сумно, якби не те, що ці самі сусіди-перехожі не тримають ці думки при собі, а охоче діляться ними з батьками дитини. Фрази «Який він у вас худенький» або «Ви що, його не годуєте?!» здатні не тільки спричинити сумніви в найрозсудливіших батьків, але й спонукати їх до негайних дій щодо відгодовування «нещасної» дитини.

Вибірковий апетит

Суть проблеми вибіркового апетиту полягає в тому, що дитина віддає перевагу певним продуктам - їх вона їсть із апетитом, від решти – відмовляється.

На першому році життя вибірковий апетит дуже часто свідчить про реальну потребу організму в певних продуктах. Багато дітей у віці 6-10 місяців категорично відмовляються від овочевих страв, віддаючи перевагу молочним – така ситуація цілком природня, може бути обумовлена підвищеною потребою організму в кальції, що потрібний для росту костей і зубів, і якого міститься найбільше саме в молочних продуктах. Повторимося: це природно, нормально й не повинне стати приводом для суєти й спроб неодмінно нагодувати дитину овочевим супом на підставі того факту, що сусідська дитина їсть цей суп.

Принципова особливість людської цивілізації, на відміну від тварин, полягає ще й у тому, що поглинання їжі із процесу біологічно необхідного, трансформувалося в один із найпопулярніших способів отримання задоволення.

Дитина може відмовитися від їжі, оскільки відсутня природня потреба в їжі, але охоче погодиться з'їсти що-небудь солоденьке-смачненьке. Навіть коли апетиту немає взагалі, від шоколадки мало хто відмовляється...

Коли ж апетит усе-таки присутній, а дитина має при цьому можливість вибору між супом, ковбасою й манною кашею, то дитина віддає перевагу зовсім конкретним продуктам. Батьки часто заохочують такий стан речей («Нехай їсть, що хоче, аби тільки їла!»), а потім нарікають – мовляв, наша, крім смаженої картоплі й ковбаси, нічого в рот не бере...

Слід зауважити, що здебільшого проблема вибіркового апетиту вигадана, не має у своїй основі медичних проблем і однозначно обумовлена педагогічними факторами.

Якщо ви, саме ви вирішили, що дитина на обід їстиме суп, а вона не хоче, то наймудріше рішення – не сварити, не кричати, а спокійно відпустити нагулювати апетит. Тому що єдині «Ліки», що стовідсотково розв'язують проблему вибіркового апетиту, – це відчуття голоду. Важливо тільки, щоб через дві-три години дитині був запропонований той самий суп. Не хоче? Отже, ще не нагулялася. Єдина складність цього лікування – стан здоров'я того, хто годує. Після двох відмов від супу мами та бабусі, які годують, потребують невідкладної психотерапевтичної допомоги й готові погодитися на необхідну смажену картоплю.

Ще одна проблема – коли вибірковість апетиту полягає не у виборі самої їжі, а у виборі способу споживання їжі. Не хоче їсти ложкою кашу або пити кефір із чашки – тільки із пляшки із соскою. Охоче відкриває рот, коли бабуся годує супчиком, але самостійно взяти до рук ложку відмовляється навідріз. І в цьому випадку відчуття голоду здатне допомогти.

Окремий випадок вибіркового апетиту – їжа в проміжках між їжею. Якщо в будинку легко відшукати смачну їжу (цукерка, печиво, шоколадки, апельсинки та ін.), то в інтервалі між обідом і вечерею дитина цілком може забезпечити собі достатній запас калорій для того, щоб зникла потреба не тільки у вечері, але й у сніданку. З одного боку, користь такого харчування досить сумнівна. З іншого боку – у цьому немає нічого небезпечного, але за умови, що батьки не схильні драматизувати ситуацію та припускатися вже згаданих нами класичних помилок (змушувати їсти, шукати хвороби тощо).

Якщо відсутність апетиту - реальна  проблема, то слід зробити все, щоб у проміжках між годуванням дитина не могла знайти їжу.

Підсумки

  • Відмову дитини від їжі за жодних умов не можна сприймати як трагедію. Не хвилюйтеся – людський організм біологічно пристосований до того, щоб не споживати їжу протягом декількох днів.

  • Це дорослі дядьки й тітки перетворили їжу на звичку, на задоволення. Сніданок, обід, вечеря. Сніданок, обід, вечеря... И так упродовж років. Незважаючи на реальну потребу організму, тільки тому, що час настав, тому, що з дитинства наказували: потрібно! Дитячий організм, ще не зіпсований нормами цивілізації, живе за іншими законами. Законами природніми, мудрими і доцільними.

  • Головний закон – кількість їжі є еквівалентною кількості витраченої енергії. Природа має універсальний механізм реалізації цього закону – апетит. Обманути природу можна, перетворивши їжу або на звичку, або на спосіб отримання задоволення. Але це шлях однозначно помилковий, неприродний, здатний, як це не прикро, провокувати виникнення хвороб.

  • Не можна керуватися інстинктами. Не можна годувати дитину тільки тому, що її родичі відчули потребу годувати. Не варто шукати хвороби. Не слід зводити їжу в культ. Дитина краще, ніж її родичі, знає, коли й скільки їй необхідно їсти.

  • Не метушіться! Облиште в спокої каструлі, медичні довідники й книги з дитячої кулінарії. Відірвіться від телевізора. Ідіть гуляти. Стрибайте, бігайте, дихаєте свіжим повітрям – це і вам піде на користь. Тільки, будь ласка, не згадуйте про їжу. Дитина сама згадає, можете не сумніватися. І все стане на своє місце. І ваше інстинктивне бажання наситити дитину не суперечитиме її природнім потребам.

І це буде добре…

 

      Перейти до переліку статтей

 

Пропозиції та побажання

bordnz3.in.ua © 2013

Pозробка сайту: myborispol.in.ua

Вгору